?

Log in

No account? Create an account

ЛІГВИЩЕ · ДИКОГО · ВОВЧЕНЯТИ

Останні записи · Архів · Друзі · Дані користувача

* * *
...тре ще й слідкувати за тим, щоб тобі все як слід платили.

Зара от, замість насолоджуватись свободою, що з'явилась між звільненням з одніїї газети і переходом до іншої, намагаюсь вибити зі своїх екс-роботодавців свої кровно-зароблені.

ПодробиціCollapse )

Панове журналісти, може хто стикався з ситуацією по відпускних - допоможіть порадою!

p.s. Буду воювати, правда не знаю як його свої права відстоювати, адже не певен, що вся зарплатня була білою.
Оскал:
р-р-р-р
* * *
Коли писався попередній текст, перевірка орфографії обізвала Алічку - "Колючкою" або "Алкоголічкою" )))))))) Бу-га-га!
* * *
Вже другий тиждень поспіль мене тягне на напівлегальні нічні заходи: минулої п'ятниці був "драг", цієї суботи - трансова паті посеред лісу, яку організовували наші знайомі.

Компанію цього разу мені склала моя люба aleechka. Подібніі паті зазвичай супроводжуються як мінімум травою, як максимум ЛСД і іншою синтетикою, а Альк, начитавшись Хакслі, загорівся бажанням побачити це дійство.

Попри зацікавленість у п'ятницю, коли нас запросили, йти ми надумали лише ввечері в суботу - спонтанно, після того як набили животи смачним спагетті в прилеглій піццерії. Витративши майже годину на збори, о пів на десяту ми опинились біля повороту на лісництво - хащі вже поринули в темряву. Не знаю кому як, але мені здоровий глузд підказував, що гуляти о такій порі такими віддаленими і безлюдними місцинами небезпечно. Розширені зіниці моєї супутниці свідчили, що вона зі мною солідарна :) Та приборкавши свою знервовану уяву, ми заглибились у пітьму лісових нетрів. Правда, у Альки був ліхтарик, але навіть не знаю що страшніше - іти навпомацки, але бути прихованим від сторонніх очей за завісою ночі, чи висвічувати ямки і калюжі на дорозі, і бути світлою плямою, на яку може підтягтись, якась "нечисть" в людській, звірячій, чи якійсь химерній подобі (найгірший ворог людини - його страхи :)).

Дорогу я знав - неодноразово колесив тут на веліку, щоправда вдень. Тож заблукати, без втручання якихось потойбічних сил, не боявся. Але, всеодно, приємною несподіванкою стало те, що метрів за триста далі по дорозі на таких як ми очікував один з організаторів - вони налагодили "переправу" груп "туристів" до поляни. Як виявилось це був наш знайомий, якого ми впізнали по голосу, але який не впізнав нас, підійшов і сказав:
- Друзі, тут така справа, ви ж напевно в курсі, що цей захід носить комерційний характер?
- Та да, нас попередили.
- Аля? Жека?
...коротше посміялися, розплатилися і за кілька хвилин, разом з групою чисельністю чоловік в десять, рушили до кінцевого пункту призначення.

До речі, єдиною дівчиною в нашій групі була моя супутниця, а хлопці вже явно шось вжили (певно для хоробрості :)) і точно вже не звертали увагу на моторошний "шепіт" лісу і палаючі крапки - певно світлячки, мов демонічні очі, що спостерігали за нами впродовж всього шляху. Дорогою один хлопчина ще й знайшов шмат дерева, яке фосфорувало - зловіще .

Коли ми ступили на галявину, поблизу того місця, де вело-матраснеги зазвичай розпалювали вогнище і смажили сосиски, світив ультрафіолетовий (здається, він так називається) прожектор і стояв пульт з колонками, з яких гучно лунала музика. Але не довго - шось трапилось з генератором і впродовж двох годин єдиними звуками серед дерев, які опступили цей шмат трави і невеличке болотце в стороні, були придуркуваті смішки і регіт. Новоприбулі хлопці скупчились довкола пластикової пляшки - вітер доніс до нас запах конопляного курива. Були ще кілька групок, чим вони займались визначити було важко - їх силуети приховувлала темрява. Кожен займався своїми справами, нами зацікавилась тільки дівчинка Саша - вона досить мляво розмовляла, часто повторювалась і просила не звертати на це уваги, але намагалась розпитати нас, хоча майже весь час говорила сама :)

Мужньо витримавши навалу питань від Саші, ми з Альком вмостились на двох шинах - єдиних на всю галявину "сидіннях", які рятували дупи від холоду сирої землі, відкоркували і розпили пляшку вина і мило поговорили "по душах". Десь за годину, нас зацікавив персонаж, який намагався розпалити вогнище - гілля відсиріло, та й повітря було просякнуте вологою, тож вогонь розгорався дуже повільно: то згасав, то, після роздмухувань, трохи пожвавлювався... Кострище і стало нашим останнім пристанищем на цій галявині, бо ще за годину, відігрівшись в язиках полум'я, в якого розігрався апетит, ми з Альком необачно рушили в зворотню путь - краєм вуха почули, що якісь хлопці теж збираються додому і приєднались до тіней, які лишали галявину.

Як виявилось, тіні належали не тим, хто міг би скласти на компанію на зворотньому шляху - ці хлопці просто вирішили розвіятись і вже за кількасот метрів повернули назад. А ми лишились посеред лісу самі, бо вертатись бажання було ще менше. Коли ми йшли групою, всі ці тіні, трескіт і шурхіт було не так помітно, але, коли ми повертались удвох - кров у жилах стигла. Міцно вчепившись в долоні одне одного ми обережно крокували клаптиком суходолу, який виринав у світі ліхтаря з поміж пітьми. Ми майже не спілкувались, лише напружено вслухались в темряву лісових хащів. А потім - шлях пустинними вулицями міста, над яким стояло зарево. Двоногі істоти - ще небезпечніші за уявних лісових монстрів. А зустріти їх посеред ночі - нєфіг дєлать. Полегшено зітхнули ми тільки тоді, коли за нами зачинились вхідні двері до квартири. На годиннику була майже 4:00.
* * *
Щойно повернувся з драг рейсінгу, організованного таким собі паном Міллером. Мене туди затяг мій знайомий, що сам участі не бере, але інколи їздить - дивиться.

Збір був на ВДНГ о 22:30 - підтягнулось десь близько 100 машин. Водії і пасажири гуляли поміж рядами машин і розглядали тюнінг, спілкувались. Озирались на новоприбулі автівки. Дехто розігрівав двигун, газуючи по проспекту Глушкова, дехто просто "гарчав" на парковці. Були і такі, які дрифтували. Так, наприклад, крутонувсь один з організаторів на пікапі, лишивши по собі хмару диму від паленої гуми. Окремою групою тримались байкери. Я помітив навіть двох фотографів - обидва з Nikon'ами: дівчинка з цифровою чи то 40-кою чи 50-кою (для 200-ки він ніби був замалий) і виносним спалахом - з того як вона спілкувалась з водіями здалось, що вона там своя, а ще хлопець - з плівочним, але я в них не дуже, тож можу сказати, що апарат був з приєднаним батарейним блоком, а спалах вбудований (хто на який тюнінг звертає увагу )))) Шкода, шо я свого не прихопив. Хоча, цікаво, а мені дали б так вільно фоткати?

Десь близько опівночі, організатори визначились з пунктом призначення, і з включеними аварійними вогнями, щоб не загубитись, колона рушила у відомому тільки кільком організаторам напрямку. За кілька кілометрів машини почали звертати на узбіччя і паркуватись, хто де міг. То всьо відбувалось на Саперно-Слобідській - орієнтири: пішоходний надземний перехід і заправка WOG. Змагались машини з машинами, машини з байками і байки з байками. Час від часу дорогу перекривали, щоб могла стартувати чергова пара відчайдухів. Не обманюйтесь враженнями від кіношних "Форсажів" - не було там гучної музики і величезної кількості цицькастих дівчат, які б крутили своїми дупами і провокували самців витискати зі своїх агрегатів максимальні швидкості. А як і зустрічались якісь кралі, то тільки в компанії своїх бой-френдів. Все було спокійніше і прозаїчніше: де не де з салонів доносились музичні ритми, старт замість дівчат у мініспідницях з флагами давав сам Міллер і ще двоє організаторів, та й водії не надто поспішали позмагатись - черги не було, так точно. Цікавими були кілька заїздів за участі субарок і байків. Був і спешел гест - ферарі. І навіть взяв участь у заїздах, що трапляється виключно рідко. Але "прокладка" - між кермом і кріслом, себто водій - була не надто вдалою, тож двічі наворочений сталевий кінь лишався позаду: спершу його обскакав субару, а потім і беха. Не партеся щодо моделей тих машин: по-перше, було погано видно, а по-друге, я в них "ні в зуб нагой" )) Подейкують, що водій - творець нашумівшого Ждалкера (ака Сталкер): програмер з нього чудовий, але водій...

Як на мене, було кльово, адже я вперше спостерігав за такою подією. Хоча, організатори назвали цей захід лаунчжовим, мовляв рейсери розслабили булки )
Теги: ,
Скиглю:
Fast and Furious - 3: Tokyo Drift
* * *
Конкуренція - це добре...
Це стимулює до розвитку і покращення якості...
А ще, приємно перемагати своїх конкурентів...


З'явилась офіційна інформація, що амбітний проект KP Media - безкоштовна інформаційно-рекламна газета «Твой район Позняки»
Читати більшеCollapse )
закрилась...

Позняківський випуск мав стати плацдармом для освоєння Києва, а став першим млинцем - той, що комом... тільки другого не передбачається...

Стартувала вона майже одночасно з новим проектом ГПК - "Газета нашего района"
Читати більшеCollapse )
Не подужали конкуренції?
* * *
* * *
Сьогодні в районі лівобережки мобільний визначив оператора як "Kyistar"... куістарний якийсь оператор )))
Не знаю чи так завжди, чи тільки зара - просто не звертав уваги... І шо вони собі там думають?

А "яйцеголові" МТСівці досі не змінили свій "позивний"... Вітаю, панове, ми досі користуємось послугами UMC! )

* * *
...в мене щойно було

Сиджу, набираю повідомлення по внутрішньому чату... і розумію, що я вже це бачив:

і те, як я пояснював саме це саме цій людині, і те, що віконце чату було відкрите в мене на фоні клікьох вікон Е- експлоуреру з велосипедами... і навіть помилку, якої я припустився, коли зрозумів, що це дежавю...

До чого б це?

Оскал:
трохи моторошно
* * *


p.s. Вже довгий час тішуся надією зробити щось подібне в нашому метро-трамваї-тролейбусі-автобусі... але якось незручно - це ж люди, най і кумедні... А якщо їм не хочеться, щоб їх фотографували?

Навіть не знаю як то можна робити без дозволу - вихопив камеру (навряд же ж це мобільним зроблено) і клац?
Що скажете, панове?
* * *
Сподобавя хід думок цих (чи тих, хто їх надоуміл) товаришів:
"28 июля. Новое слово в украинском аматорском кино



Студия аматорского кино УПВ АРТ ГРУП (www.upv.com.ua) приглашает вас на премьеру аматорского фантастического комедийного боевика УПВ АРТ ГРУПП "МОРОЗ'007".
Субота 28 июля с 19-30 по 21-30. пр.Московский 23 а, гипермаркет Сити' ком (3 этаж) Конференц зал.
50 минутный фильм снят на полном энтузиазме на простенькую DVD камеру, тем не менее, нам кажется, что для аматорского - он неплох. Вы можете посмотреть трейлеры к нему на нашем сайте: www.upv.com.ua"

Варто звернути увагу на виділений текст і місце проведення презентації фільму, щоб зрозуміти, шо то звичайна собі промоція від відомого виробника тої "простєнькой ДВД-камери" )))
Але ідея варта уваги!
* * *
Минулими вихідними вирішив дещо змінити імідж...
під настрій трохи прикупив собі літніх шмоток - яскравих і сонячних...
а ще всіляких фєнєчєк...
тепер мій нік майже відповідає моєму зовнішньому вигляду - чим не гіппі? )))



(c) by myself
Оскал:
crazy з глузду з'їхати
* * *
* * *

Previous